Лекції О.Авраменка
1.
2.
3.
4.
6.
7.
Цікаві факти про українську мову
Цікавинки-факти
9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови. Тож трохи цікавинок-фактів про українську мову, зібраних з усіх усюд.
Історичні цікавинки
Українська мова належить до старописемних мов – її писемна традиція налічує близько тисячоліття.
У 448 році нашої ери візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі (а це на території сучасної України – авт.), гунського володаря Аттіли, який розгромив Римську імперію, записав слова «мед» і «страва».
Починаючи з вісімнадцятого і до дев’ятнадцятого століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма (але не письменностей). Тому за кількістю орфографії (але не письменностей), українська мова перевершує найскладнішу – монгольську.
У кінці шістнадцятого — на початку дев’ятнадцятого століть в Україні використовувалася особлива система письма – «козацький скоропис», де начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у крилиці.
Перший офіційний Український правопис було затверджено 17 травня 1919 року на Загальних зборах Української академії наук.
У 1918-1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
Граматичні цікавинки
Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце в світі за мелодійністю (після італійської) та третє за красою лексики (після французької та перської). І це не прості слова – а підтверджені факти.
Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.
Одне з головних нововведень в українському правописі – офіційне закріплення фемінітивів (Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка).
У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це так звані «дзеркальні» фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось приміром «Я несу гусеня», або ж «ротатор». Можете і ви згадати щось цікаве про паліндроми?
Цікаві цифри
Українська мова налічує близько 256 тисяч слів. Найбільше слів в українській мові починається на літеру «П», а найменш уживана – «Ф».
У 1933 році з правопису була вилучена літера «ґ», а в 1990 – повернена знову.
За лексичним запасом найбільш близькими до української мови є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).
Сучасна українська мова налічує, згідно словнику Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в даний час.
Наразі у світі українською володіють від 41 до 45 мільйонів осіб, а рідною мовою її називають понад 37 мільйонів людей у світі!
В українській мові, на відміну від інших східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний. Найбільше перекладений «Заповіт» Тараса Шевченка – 147 мовами.
В українській мові безліч синонімів, найбільше має слово «бити» – 45 синонімів.
І про діалекти
Ми живемо у етнографічному регіоні – на Поліссі, зокрема на північному, і є носіями західно-поліського говору. Нині, зауважують мовознавці, у моду поступово входять ще й діалекти. Використовувати діалекти у своїй мові та переходити на місцеву говірку з її носіями — така установка поступово перетворюється на правило гарного тону і стає нормою для вихованої людини.
Йдеться про те, що, окрім ідеального володіння нормами літературної української мови, потрібно водночас упродовж життя пронести у мовленні особливості свого діалекту.
Для містян це не актуально, а для тих, хто родом із сільської місцевості, дуже важливо. У жодному випадку неприпустимо кепкувати з дідуся чи бабусі, коли вони неправильно говорять. Чи може бути діалект правильним або неправильним? Він завжди правильний, але не входить до літературної мови, адже вона не може увібрати всі діалекти.
Тож «байте», «балакайте» чи «спувайте», їдучи «куньом» з «Гандрийом» чи «Голькою» «пу полю», «госінню», «купати картоплі».
Розмовляйте діалектом чи літературною, аби своєю, рідною українською мовою!
Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів.
Жодна з європейських мов (окрім литовської) так близько не стоїть до своїх витоків.
1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
3. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва “руська мова”.
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.
7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.
8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
11. За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською
12. На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.
13. Вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.
14. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.
15. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
16. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»
17. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.
18. За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ Кук в штаті Іллінойс – це 16-й з набільших у світі урядів місцевого самоврядування. В цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйонів населеня, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даному районі.
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе (Оксана Пахльовська).
Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє авнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування (Панас Мирний).
Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу (Олесь Гончар).
Рiдна мова на чужинi ще милiшою стає (Павло Грабовський).
Мова – далеко не тільки "засіб спілкування", тобто передачі "вже готових думок", як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способомнародження тих думок: коли "нема мови", людині просто-напросто "нема чим думати" (Оксана Забужко).
"Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... (Максим Рильський).
Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи (Володимир Сосюра).
Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (Олесь Гончар).
Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна (Олександр Олесь).
Мова росте елементарно, разом з душею народу (Іван Франко).
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється – ожива,
Як їх почує!..
І возвеличимо на диво
І розум наш, і наш язик…
Мова рідна,
слово рідне,
хто вас забуває,
той у грудях не серденько,
тільки камінь має.
Не одцуравсь того слова,
Що мати співала,
Як малого повивала.
А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди ("Передмова до нездійсненного видання "Кобзаря").
Сім'я вже ж вільна і нова.
Та тільки мати ледь жива.
Вона була б і вмерла вже не раз,
Та все питає, і на смертнім ложі,
а де ж те Слово,
що його Тарас
коло людей поставив на сторожі?!.
Мова – це також обличчя народу, воно тяжко спотворене.
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються.
слово – то думка людська.
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.
Колоритні компліменти українською
Немає коментарів:
Дописати коментар